Двох братів-сиріт усиновили в різні сім’ї, і вони не бачили один одного майже двадцять років. Але потім завдяки тесту ДНК відбулося радісне возз’єднання. Один із братів на ім’я Кієрон відправив іншому, Вінсенту, текстове повідомлення, ще не будучи впевнений, що він його брат. “Це ще хто?” – подумав Вінсент. Кієрон запитав, яке ім’я він отримав при народженні. “Тайлер”, – відповів той. Все одразу стало на свої місця. Один брат упізнав іншого по його імені.

Ім’я відіграло значну роль і в пасхальній історії. Марія Магдалина прийшла до гробниці Христа. Побачивши, що Його тіло зникло, вона стояла й плакала. “Чого плачеш ти, жінко?” – запитав Ісус (Ів. 20:15). Однак вона не впізнавала Його доти, доки Він не кликнув її на ім’я: “Маріє!” (в. 16).

Почувши це слово, вона вигукнула: “Раввуні”, що означає “Учителю” (в. 16). У цій реакції відобразилася радість, яку відчувають усі християни, згадуючи, що воскреслий Христос переміг смерть і знає кожного з нас, як батько знає дітей. “Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!” – сказав Він Марії (в. 17).

Два брати з Джорджії впізнали один одного по імені і пообіцяли “перевести ці відносини на новий рівень”. На Пасху ми віддаємо хвалу Ісусу за подвиг, який Він здійснив, щоб воскреснути для тих, кого Він назвав Своїми. Воістину, Він живий!