О сьомій вечора Хюей Лян доїдав у себе на кухні залишки рису та рибних тефтелів. Сім’я Чуа в сусідній квартирі теж вечеряла. Їхній веселий сміх і жвава розмова були добре чутні в тиші квартири Хюей Ляна, де він жив сам після смерті дружини. Він упокорився зі своєю самотністю. З роками гострий біль втрати притупився, і він навчився його терпіти. Але сьогодні вигляд напівпорожньої миски та пари паличок для їжі пронизав його до глибини душі.

Перш ніж вирушити спати, він прочитав свій улюблений Псалом 22. Найважливіші йому слова в цьому Псалмі були й найкоротшими: “Бо Ти при мені” (в. 4). Хюей Лян знаходив особливу втіху не в практичній турботі пастуха про овечок, а в його незмінній присутності та увазі до всіх подробиць їхнього життя (вв. 2-5). Від цього в серце приходив мир.

Розуміння того, що хтось знаходиться поруч, приносить велику втіху самотнім людям. Бог обіцяє Своїм дітям, що завжди любитиме їх (Пс. 102:17) і ніколи не залишить (Євр. 13:5). Коли ми відчуємо себе самотніми та забутими, чи то ввечері на кухні, чи в автобусі по дорозі з роботи, чи навіть у переповненому магазині, пригадаймо, що добрий Пастир із любов’ю дивиться на нас. Ми завжди можемо впевнено сказати: “Ти при мені”.