Роберт Тодд Лінкольн жив у тіні свого батька, улюбленого американського президента Авраама Лінкольна. Минуло багато років після смерті Авраама Лінкольна, однак особистість Роберта й досі асоціювалась з його батьком. Його близький друг Ніколас Мюррей Батлер писав, що Роберт часто казав: “Ніхто не хотів сприймати мене як військового міністра; вони хотіли бачити сина Авраама Лінкольна. Ніхто не хотів сприймати мене як посла США в Англії; вони хотіли бачити сина Авраама Лінкольна. Ніхто не хотів сприймати мене як президента компанії «Пульман»; вони хотіли бачити сина Авраама Лінкольна”.
Подібне розчарування виникає не лише в дітей знаменитостей. Нам усім знайоме відчуття, коли нас не цінують за те, ким ми є. Втім саме в Божій любові до нас розкривається глибина нашої цінності.
Апостол Павло сказав, ким ми були у своїх гріхах, і ким ми стали в Христі. “Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих” (Рим. 5:6). Бог любить нас такими, якими ми є! “Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками” (в. 8). Господь настільки нас цінує, що послав Свого Сина піти на хрест замість нас.
Хто ми? Ми – Божі улюблені діти. Хіба можна бажати більшого?
