Коли пік пандемії було пройдено, правила носіння масок пом’якшили. Тоді я почала забувати брати з собою маску в ті місця, де їхня наявність все ще була обов’язковою, наприклад, у школу доньки. Якось, коли маска була потрібна, виявилося, що в мене в машині є тільки одна, яку я намагалася не одягати. На ній великими літерами було написано: “благословіння”.

Я віддаю перевагу маскам без написів і вважаю, що слово, яке красувалося на моїй масці, у нашій культурі використовується занадто часто і недоречно. Але вибору не було. Я вдягла маску і підійшла до віконця вахтера. Там сиділа нова співробітниця, яка ще не розібралася в складній системі. Процедура тривала. Я почала обурюватися, але раптом упіймала себе на думці: мабуть, лицемірно я виглядаю з написом “благословіння” на обличчі та з таким нетерплячим ставленням.

Адже я покликана бути свідком Христа. На масці в мене гарне біблійне слово, а в серці мають бути й інші слова Писання, згідно з якими мені слід бути терпеливою. Апостол Павло писав до коринтян: “Ви лист Христів… написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця” (2 Кор. 3:3). Святий Дух, який “оживляє” (в. 6), допомагає нам виявляти “любов, радість, мир, довготерпіння” (Гал. 5:22). Адже те, що Він живе в нас, – це справді благословіння!