В останній день нашого перебування у Вісконсині моя подруга привезла свою чотирирічну доньку Кінслі попрощатися. “Я не хочу, щоб ви їхали”, – сказала Кінслі. Я обняла її і подарувала на згадку полотняне, розфарбоване вручну віяло зі своєї колекції. “Коли ти сумуватимеш за мною, то дістань його і згадай, що я тебе люблю”, – сказала я. Кінслі запитала, чи можна їй взяти інше віяло – паперове з моєї сумки. “Воно зламане, – відповіла я, – і мені хочеться подарувати тобі своє найкраще віяло”. Побачивши, як вона радіє, я була щаслива. Пізніше Кінслі сказала мамі, що мені залишилося зламане віяло, і від цього їй сумно. Отже, вони вирішили купити і надіслати мені нове вишукане віяло. Виявивши таку щедрість, Кінслі знову повеселішала. Що вже казати про мене!

У цьому світі, де звеличується егоїзм і користолюбство, ми часто відчуваємо спокусу збирати і накопичувати, замість того щоб віддавати. Однак Біблія каже, хто “щедро дає”, тому “ще додається” (Пр. 11:24). Люди, які не знають Бога, бояться, що збідніють, якщо будуть надто щедрими, але Слово Боже говорить: “Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде і він” (в. 25).

Бог у Своїй безмежній любові завжди винагороджує жертовність. Отже, робімо добро всім, адже ми знаємо Бога, Який дає всі блага і ніколи не втомлюється бути щедрим.