Коли в мого кота Міккі була очна інфекція, я щодня закапувала йому спеціальні краплі. Щойно я клала його на стійку у ванній кімнаті, він дивився на мене переляканими очима і готувався до неприємної процедури. “Хороший хлопчик”, – бурмотіла я. Хоча він і не розумів, що я роблю, проте ніколи не відскакував, не шипів і не дряпав мене. Замість цього він притискався до мене – до людини, яка змусила його пройти через це випробування. Він знав, що може мені довіряти.

Коли Давид писав Псалом 9, він, напевно, вже відчув багато Божої любові та вірності. Він просив у Нього захисту від ворогів, і Господь йому допомагав (вв. 3-6). У важкі для Давида часи Бог його не підводив. У результаті Давид дізнався, яким є Бог: могутнім і праведним, люблячим і вірним. Тому Давид Йому довірився. Він знав, що Богу можна довіряти.

Я піклувалась про Міккі під час кількох хвороб з того часу, коли знайшла його крихітним голодним кошеням на вулиці. Він знає, що може мені довіряти, навіть якщо я роблю з ним речі, яких він не розуміє. Так само знання про вірність Бога і Його характер допомагає нам довіряти Йому, коли ми не можемо зрозуміти, що Він робить. Продовжуймо довіряти Богу у важкі періоди життя.