Той, кого ми знаємо як святого Миколая, народився близько 270 року в заможній грецькій родині. На жаль, його батьки померли, коли він був іще хлопчиком. Отже, він жив зі своїм дядьком, який любив його і навчив слідувати за Богом. Легенда розповідає, що коли Миколай був юнаком, він почув про трьох сестер, які не мали приданого для заміжжя і невдовзі могли залишитися без засобів до існування. Бажаючи виконувати вчення Ісуса про необхідність допомагати нужденним, він узяв частину свого спадку і дав кожній сестрі мішечок із золотими монетами. З роками Миколай роздав решту грошей, годуючи бідних і піклуючись про інших. У наступні століття Миколая вшановували за його щедрість, і саме він став прототипом казкового Санта-Клауса.
Хоча блиск і реклама різдвяного періоду можуть становити загрозу для нашого святкування, традиція дарування подарунків пов’язана з Миколаєм. Його щедрість ґрунтувалась на відданості Ісусу. Христос виявив неймовірну щедрість, принісши найцінніший дар – Бога. Ім’я Еммануїл означає “з нами Бог” (Мт. 1:23). Він приніс нам дар життя. У смертному світі Він “[спасає]… людей Своїх від їхніх гріхів” (в. 21).
Якщо ми віримо в Ісуса, через нас виявляється жертовна щедрість. Ми турбуємось про потреби інших людей і з радістю допомагаємо їм так, як нам допомагає Бог.
