Коли я перейшла на роботу в нову школу поблизу великого міста, завуч призначив мене в клас з найнижчою успішністю з англійської мови. До цього я працювала в школі в центрі міста з чудовими результатами тестів, відмінними оцінками і навіть з нагородою директора за написання творів. Однак двері до “найкращого” класу з літератури в новій школі були зачинені для мене, бо завуч вирішив, що я не підходжу і не готова.

Церква в стародавній Філадельфії цілком зрозуміла б такі невдачі. Невелика і скромна громада; її місто за останні роки пережило землетруси, які залишили по собі великі руйнування. Крім того, віруючі зіткнулися з сатанинською протидією (Об. 3:9). Така знехтувана церква мала “малу… силу”, втім воскреслий Ісус сказав: “Слово Моє ти зберіг, і від Ймення Мого не відкинувся” (в. 8). Саме тому Бог “дверей не зачинив” перед церквою (в. 8). Дійсно, “що Він відчиняє, – і ніхто не зачинить, що Він зачиняє, – і ніхто не відчинить” (в. 7).

Те саме стосується і зусиль у служінні. Деякі двері не відчиняються. Водночас Бог дійсно відкрив двері для моєї літературної діяльності для Нього, дозволивши досягти міжнародної аудиторії. Зачинені двері не стануть вам на заваді, тому що Ісус сказав: “Я – двері” (Ів. 10:9). Отже, ввійдемо у двері, які Він відчиняє, і підемо за Ним.