“Я власник чи управитель?” Це питання поставив собі генеральний директор багатомільярдної компанії, зважуючи, що краще для його родини. Стурбований спокусами, які можуть прийти з величезним багатством, він не хотів обтяжувати своїх спадкоємців цим викликом. Отже, він відмовився від права власності на свою компанію та передав 100 відсотків акцій з правом голосу в траст. Усвідомлення того, що все, чим він володіє, належить Богу, допомогло йому в прийнятті цього рішення, тим самим давши можливість родині заробляти на життя і водночас використовувати майбутні прибутки для фінансування християнського служіння.

У Псалмі 49:10 Бог говорить: “Належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір”. Будучи Творцем усього, Бог нічого не потребує від нас. “Не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх” (в. 9). Він щедро дає нам усе, що ми маємо і використовуємо, а також силу і здатність заробляти на життя. Завдяки цьому, як сказано в псалмі, Він гідний нашого щирого поклоніння.

Бог володіє всім. Однак через Свою доброту Він навіть вирішив віддати Самого Себе, вступаючи в стосунки з кожним, хто до Нього звертається. Ісус “прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох” (Мр. 10:45). Якщо ми цінуємо Дародавця більше за дари і служимо Йому цими дарами, то отримуємо вічне благословіння.