Ратуша Брісбена в Австралії стала яскравим проєктом 1920-х років. Білі сходи були оздоблені мармуром з того самого кар’єру, в якому Мікеланджело брав матеріал для скульптури “ Давида ”. Вежа нагадувала венеціанський собор Святого Марка, а мідний купол був найбільшим у Південній півкулі. Будівельники планували, що верхівку вежі прикрашатиме масивний Ангел Миру, але виникла проблема: не вистачило грошей. На допомогу прийшов сантехнік Фред Джонсон. Він використав туалетний бачок, старий ліхтарний стовп і шматки металобрухту, щоб виготовити культову кулю, яка вінчає вежу вже майже сто років.
Ми також можемо долучитися до Божої справи, маючи те, що маємо, – велике чи мале. Коли Бог повелів Мойсею вивести Ізраїль з Єгипту, той відповів: “Таж вони… не послухають голосу мого” (Вих. 4:1). Тоді Господь запитав його: “Що то в руці твоїй?” (в. 2). Мойсей тримав у руці звичайну палицю. Бог сказав йому кинути цю палицю на землю, “і вона стала вужем” (в. 3). Потім Він наказав Мойсею взяти змію, і вона знову перетворилася на палицю. Бог пояснив Мойсею, що все, що йому потрібно було робити, – це взяти палицю і довіритись Йому, а все інше Він зробить Сам. Дивовижно, що Бог використає цю палицю в руці Мойсея, щоб врятувати Ізраїль від єгиптян (Вих. 7:10-12; 17:5-7).
Те, що ми маємо, може здаватися нам не таким вже й великим, але з Богом того, що в нас є, буде цілком достатньо. Він бере наші звичайні ресурси і використовує їх для Своєї праці.
