Мій трирічний син Ксав’єр стиснув мою руку, коли ми увійшли до океанаріуму Монтерей-Бей у Каліфорнії. Показуючи на скульптуру горбатого кита в натуральну величину, підвішену до стелі, він сказав: “Який величезний!” Його радість з широко розплющеними очима не згасала, коли ми розглядали кожен експонат. Ми сміялися, коли видри плескались під час годування. А потім мовчки стояли перед великою скляною вітриною акваріума, спостерігаючи за золотисто-коричневими медузами, що танцювали в блакитній воді. “Бог створив кожну істоту в океані, – сказала я, – так само, як Він створив тебе і мене”. У відповідь Ксав’єр прошепотів: “Ого!”
У Псалмі 103 псалмоспівець визнав багатство Божого творіння: “Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!” (в. 24). Він також додав: “Ось море велике й розлогошироке, – там повзуче, й числа їм немає, звірина мала та велика” (в. 25). Псалмоспівець проголошував Божу щедрість і достатнє Боже забезпечення для всіх, кого Він створив (вв. 27-28). Він також стверджував, що Бог визначив дні існування кожного з нас (вв. 29-30).
Ми можемо приєднатися до псалмоспівця і сказати: “Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!” (в. 33). Кожне існуюче створіння, велике чи мале, може викликати в нас хвалу Богу, бо Він усіх їх створив.
