Моя сестра, мій брат і я прилетіли з різних штатів на похорон дядька і зупинилися, щоб відвідати нашу дев’яносторічну бабусю. Вона була паралізована після інсульту, втратила здатність говорити і могла користуватися лише правою рукою. Коли ми стояли біля її ліжка, вона простягнула руку, взяла кожну з наших рук, поклала одну на іншу над своїм серцем і поплескала по ним. Цим безсловесним жестом моя бабуся наче промовила: “Родина важлива”, що було особливо актуально в контексті наших дещо розірваних і далеких стосунках між братом і сестрами.
У Божій родині, в церкві, віруючі також можуть віддалятися один від одного. Ми можемо дозволити гіркоті відокремити нас один від одного. Автор Послання до євреїв згадує ту гіркоту, яка розлучила Ісава з його братом (Євр. 12:16), і закликає нас, братів та сестер, триматися разом у Божій родині: “Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа” (в. 14). Слово пильнуйте вказує на свідоме та рішуче сприяння миру з нашими братами та сестрами в Божій родині. Це стосується кожного.
Родина важлива. Як земна родина, так і Божа родина віруючих. Чи можемо ми всі докласти необхідних зусиль, аби триматись один за одного?
