“І жили вони довго і щасливо”.
Так закінчуються багато казок, на яких я виріс. Ось як це виглядало в моїй уяві: закохані одружуються, у них з’являються діти і вони проводять залишок життя в блаженстві та гармонії. Мені здавалося, що ідеальне життя має виглядати саме так.
А три роки тому я одружився, рік тому в нас народилася донька і все змінилося. Мені відкрилася страшна правда: сім’я – це зовсім не казка. Зрозумійте правильно, у мене було безліч чудових моментів із дружиною та донькою. Вони й зараз щодня приносять мені багато радості. Це чудові подарунки від Бога, за які я дуже вдячний.
Але коли виникають конфлікти, ці щасливі миті швидко забуваються. Іноді дружина вважає, що я маю більше допомагати їй з дитиною, або що я недостатньо її розумію, або, на її думку, мені слід краще думати перед тим, як щось сказати чи зробити. І ми сваримося.
Мені хочеться гармонії, але коли дружина незадоволена, я також страждаю. Моє визначення “довгого та щасливого життя” передбачало, що це життя без конфліктів. Але, мабуть, так не буває. Конфлікти неминучі, і подобається мені це чи ні, з ними доведеться мати справу.
Озираючись назад, я бачу, як Бог був зі мною в усіх ситуаціях, коли я намагався вирішити наші конфлікти. Він посилав багатьох чудових друзів, які підтримували мене, коли це було особливо потрібним. А ще я бачу, як ці конфлікти допомогли мені стати кращим і вирости у взаєминах із Богом та людьми. Я розумію, що коли все йде як слід, то легко стати самовпевненим. Конфлікти нагадують, що мені потрібно звертатися до Бога і шукати в Нього допомоги та керівництва.
Будучи християнином, я вірю, що житиму довго і щасливо, коли покину цей грішний світ. Апостол Павло писав про цю вічну надію: “Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний” (2 Кор. 5:1).
Бог обіцяв вічне життя кожному, хто вірить в Ісуса Христа (Ів. 3:16). Коли для нас прийде час піти з цієї землі, Бог витре з наших очей всяку сльозу. Більше не буде смерті, плачу і болю, тому що все колишнє пройде (Об. 21:4).
