Декілька місяців тому в мене був великий переїзд. Я переїхала з Азії в Європу (відстань близько 10000 км). Уже вдруге.
Шістнадцять років тому я вже брала участь у подібному заході. Тоді мої батьки вирішили, що Азії для них досить (я народилася в Сінгапурі) і захотіли пожити за кордоном. Але в мене там залишилися стосунки, тому я повернулася до Азії, де прожила наступні сім років.
А тепер знову до Європи, хоч уже все по-іншому. Тепер я переїжджаю сама. Отже, одне велике рішення, два повні комплекти багажу та ще два вантажні відправлення пізніше. У моєму житті починається новий розділ.
Схоже, таке ось у мене кочівне життя. Коли я розповідаю про це людям, вони зазвичай кажуть: “О, це цікаво! Чому ви переїжджали?”, “І скільки часу ви збираєтеся тут прожити?”, “А ви впевнені, що це гарне рішення?” Слово “впевнені” мене нервує.
Я ніколи не думала, що моє життя буде таким. Іноді я хочу, щоб воно було іншим. Я ніби листок у вітряну погоду – літаю з боку на бік і ніде не знаходжу місця. Ні, мені подобається досвід життя в іншій країні, але хотілося б отримати його без неприємного почуття неприкаяності, коли ти не знаєш, де твоє рідне гніздо, і не маєш місця, куди прагне серце.
Для мене життя мрії – це вийти заміж і жити в тому самому місці, де живуть батьки чоловіка та мої власні. Часто бувати в них у гостях, дивитися, як мої діти бігають зі своїми двоюрідними братами та сестрами.
Але, на жаль, ця мрія далека від реальності, оскільки зараз мій потенційний наречений мріє про місіонерське служіння в Азії. Тому я маю всі підстави вважати, що одного разу я знову переїду в Азію.
Роки переїздів та звикань багато чому мене навчили. По-перше, мені слід змінити своє уявлення про ідеальне життя на те, що задумав про мене Бог, хоча це й включало в себе багато переживань.
По-друге, мої переїзди – це Божий спосіб змінити моє серце. Я знаю, що Він використовує все можливе, щоб забезпечити мене всім необхідним і підготувати “до виконання Його волі” (Євр. 13:21). У майбутньому Він може закликати мене переїхати ще кудись, і цілком імовірно, що це буде поза моєю зоною комфорту. Але я знаю, що можу на Нього покластися. Що б не чекало мене попереду, я буду твердою та мужньою (Єг. 1:9).
А ще важливіше те, що Бог має певну мету для мого життя. Не треба турбуватися про те, де я опинюся, і зосереджуватися на своїх нездійснених бажаннях, а треба шукати Його Царства (Мт. 6:33), намагатися бути світлом для оточуючих і прославляти Бога (Мт. 5:14-16).
І нарешті, найважливіший урок, якому Господь навчає мене, полягає в тому, що земля – це тимчасовий дім. Мені потрібно прагнути в небеса, де знаходиться мій скарб та моє серце. Там моя справжня батьківщина.
