Очищення
Коли я одного разу відкрила двері посудомийної машини, то помітила, що щось не так. Замість блискучого чистого посуду я витягнула тарілки й склянки вкриті брудними плямами. Але я не знала, в чому була справа: чи то жорстка вода в нашому районі призвела до якихось руйнацій, чи зламалась сама машина?
Пополовіли для жнив
В кінці літа ми ходили на прогулянку у Новий Ліс в Англії. Ми весело проводили час, збираючи в лісі ожину і милуючись тим, як граються неподалік коні. Насолоджуючись солодкими і безкоштовними ягодами, я згадала слова, які Ісус колись сказав Своїм учням: “Я вас жати послав, де ви не працювали” (Ів. 4:38).
Віра, а не страх
“Моєму чоловіку запропонували гарну посаду в іншій країні, але я злякалась переїзду, і мій чоловік змушений був відхилити пропозицію”, – розказала мені подруга. Вона зізналась, що невідоме майбутнє налякало її і відштовхнуло від “нової пригоди”, але тепер її часто крають сумніви, чи не втратили вони чудовий шанс.
Для всього свій час
Під час нещодавнього польоту я спостерігала за однією матір’ю та її двома дітьми, що сиділи за кілька рядів попереду мене. Коли старший, дошкільник, задоволено грався сам по собі, мати уважно дивилась у вічі свого немовляти, посміхалась і ніжно цілувала його в щічку. Малюк дивився у відповідь великими здивованими очима. Я споглядала це з насолодою і деяким смутком, бо згадувала про своїх дітей у такому віці.
Лице в лице
Хоча зараз у світі дуже поширені електронні засоби зв’язку, ніщо не зрівняється з живим спілкуванням. Коли ми спілкуємося наживо, то відчуваємо емоції іншої людини через її міміку. Ті, хто дійсно люблять одне одного, проводять час лицем до лиця.
День відпочинку
Однієї неділі я стояла біля струмочка, що торує свій звивистий шлях через південну частину Лондона, милуючись тієї красою, що він створює серед купи будівель. Я відпочивала душею, дивлячись на маленькі водоспади і слухаючи пташиний спів. Потім подякувала Господу за те, як Він допомагає нам знаходити хвилини й місця, щоб спочити і тілом, і духом.
Віра в дії
Їдучи автомобілем до крамниці, моя подруга побачила самотню жінку, що повільно йшла по узбіччю дороги. Вона відчула внутрішнє спонукання розвернутись і підвезти незнайомку. Коли моя подруга вчинила так, то в машині жінка розповіла про себе сумні речі. Вона не мала грошей на автобус і змушена була йти додому пішки чимало миль – і це за спекотної і душної погоди. Крім того, раніше вона вже йшла до роботи кілька годин, куди вона мала дістатись о четвертій годині ранку.
Союз миру
Сталося, що коли я написала своїй подрузі листа, в якому категорично не погоджувалась із нею, вона не відповіла мені. “Невже я перегнула палку?” – подумала я. Мені не хотілось погіршувати ситуацію, дошкуляючи їй, але не хотілось також, щоб ця ситуація залишилась невирішеною до її закордонної поїздки. Протягом наступних кількох днів я молилась за подругу щоразу, як згадувала про неї. Але не знала, що робити далі. Потім одного ранку я зустрілась із нею, коли прогулювалась місцевим парком. Біль відобразився на її обличчі, щойно вона побачила мене. “Дякую Тобі, Господи, що дав мені можливість поговорити з нею”, – прошепотіла я, підійшовши до неї з привітною посмішкою. Ми мали відверту розмову і змогли вирішити всі свої проблеми.
Довершений мир
Моя подруга розповіла мені, що протягом багатьох років шукала миру і спокою. Вона та її чоловік відкрили успішний бізнес, тож могли придбати великий будинок, купувати розкішний одяг і дорогі коштовності. Але ці матеріальні надбання – як і дружба з впливовими людьми – не давали їй бажаного миру в серці. Потім одного дня, коли вона почувалась дуже сумно – аж до відчаю, – її подруга поділилась із нею доброю новиною про Ісуса Христа. Так вона познайомилась з Князем миру, і її розуміння миру і вдоволення назавжди змінилось.
Вдягнені Богом
Коли мої діти були ще дошкільнятами, вони часто гралися в пісочниці, через що їхній одяг швидко покривався брудом. Тому я ще на порозі знімала з них весь одяг, замотувала їх у великі рушники і несла до ванни. І вони душе швидко ставали чистенькими. На них чекала додаткова порція мила, води – і мої обійми.
Втішитель
Я сіла в літак, щоб летіти на навчання за тисячі кілометрів від дому. Спочатку нервувала й почувалась дуже самотньо. Але під час польоту згадала обітницю Ісуса Христа, що Він дав Своїм учням стосовно присутності Святого Духа в нашому житті.
Вдома з Ісусом
“Ніщо не замінить рідну домівку!” Ця фраза відображає глибоко вкорінене бажання мати місце, де можна спочити, де на тебе чекають. Про бажання мати свою оселю Ісус згадував у колі Своїх друзів після останньої з ними вечері, коли попереджав їх про наближення Своєї смерті й про воскресіння. Він пообіцяв, що хоча й залишить їх, але одного дня повернеться за ними. А поки що піде приготувати їм оселю – місце вічного перебування з Ним. Небесну домівку.
Ціна любові
Коли ми прощалися з моїми батьками, махаючи їм руками, наша донька залилась слізьми. Батьки відвідали Англію. Побували у нас в гостях. І тепер вирушали у далеку путь додому в США. “Я не хочу, щоб вони від’їжджали”, – казала, плачучи, наша донька. Ми втішали її, а мій чоловік зазначив: “Думаю, що це – ціна за любов”.
Навіщо пробачати?
Коли одна подруга зрадила мене, я розуміла, що маю простити її. Але не була впевнена, що зможу це зробити. ЇЇ слова дуже сильно ранили моє серце. Я була приголомшена й сердита. Хоча ми обговорили все, і я сказала їй, що пробачаю, я відчувала в душі біль щоразу, як бачила її. Я усвідомлювала, що все ще тримаю в серці щось схоже на образу. Проте одного дня Бог відповів на мої молитви і допоміг цілковито простити її. Я отримала справжню свободу.
Життя і смерть
Ніколи не забуду, як я сиділа біля смертного одра брата моєї подруги. Це був той момент, коли звична ситуація сповнена особливими відчуттями. Нас було троє. Ми тихо розмовляли, а потім помітили, що дихання Ричарда стає все більш утрудненим. Ми стали біля нього… дивились в чеканні й молитві. Коли він зробив останній подих, то був наче святий момент. Гостре відчуття Божої присутності охопило нас, хто проливав сльози за цією чудовою людиною, що вмирала на п’ятому десятку свого життя.