Крізь хрест
На робочому столі мого колеги Тома стоїть скляний хрест розміром 20 на 30 сантиметрів. Це подарунок від його друга Філа, хто, як і Том, переніс рак. На ньому – побажання на все дивитися “крізь хрест”. Цей сувенір постійно нагадує Тому про Божу любов.
Знайти час
Ріма нещодавно переїхала з Сирії до Сполучених Штатів. Жінка намагалася жестами і кількома англійськими словами пояснити своєму наставнику, чому вона така сумна. Сльози текли по її щоках, коли вона показувала широку тарілку, на якій були гарно викладені фатаєри (пиріжки з м’ясом, сиром та шпинатом). “Лише один”, − сказала вона, показавши рукою від вхідної двері до гостинної… Декілька людей з найближчої церкви мали відвідати цю сім’ю, а з’ясувалося, що зробив це лише один. Проте і він швидко зайшов, поставив коробку з подарунками і відразу вибіг. Мабуть, був дуже зайнятий, в той час як Ріма та її родина почувалися дуже самотніми і прагнули спілкування.
Підбадьорюючий шепіт
Юнак, як тільки зайняв своє місце в літаку, почав виявляти явні ознаки неспокою. Він нервово оглядав ілюмінатори. Потім стулив очі й намагався заспокоїти себе глибоким диханням, але це не допомогло. Коли літак здійнявся, він почав повільно розгойдуватися туди-сюди. Раптово бабуся, що сиділа навпроти нього через прохід, поклала свою долоню на його руку й лагідно почала розмову, щоб якось відволікти його від стресу. “Як тебе звуть?” “Звідки ти?” “Все буде добре, не хвилюйся даремно”, – прошепотіла вона. Старенька могла відчувати роздратування або просто не звертати увагу на юнака, але натомість вирішила сказати йому кілька втішних слів. Здавалося, проста річ, але коли через три години літак приземлився, юнак сказав: “Дуже дякую вам за те, що допомогли мені”.
Ставлення і сприйняття
Регина їхала додому зневірена та втомлена. День розпочався трагічною новиною, про яку вона дізналася з текстового повідомлення подруги, потім ускладнився на зустрічі зі співпрацівниками, які відмовилися підтримати будь-яку її ідею. Під час своєї молитви до Господа Регина подумала, що найкраще зараз буде відкласти в сторону всі проблеми дня і нанести несподіваний візит з квітами до подруги, яка знаходилася в Будинку для літніх людей. Її дух ще більше підбадьорився, коли Марія почала розповідати про милість Бога до неї: “Я маю своє ліжко та стілець, тричі на день їм, маю допомогу від медсестер. Бог так мене любить”.
Від черв’яків до війни
Клео було десять років, коли він вперше поїхав з нами на рибалку. Але коли він зазирнув у лоточок із наживкою, то ніяк не міг зважитись діяти далі. Нарешті він сказав: “Допоможіть мені!” Коли мій чоловік запитав, в чому проблема, Клео відказав: “Я боюся черв’яків”. Страх паралізував його волю до дії.
Нове
“Що нове робить Бог у вашому житті?” – запитав лідер членів групи, в якій я нещодавно була присутня. На це питання відповіла моя подруга Мінді, яка проходила крізь важкий період життя. Вона сказала, що потребує терпіння у стосунках зі своїми старенькими батьками; потребує витримки через хворобу свого чоловіка і розуміння своїх дітей та внуків, що ще не прийняли рішення слідувати за Ісусом. Потім вона додала: “Я вірю, що те нове, що Бог робить зараз у моєму житті, − це зміцнення моєї здатності любити й розширення можливостей являти цю любов”.
Приємна компанія
Одна старенька жінка, що мешкала в будинку для людей похилого віку, ні з ким не розмовляла й нічого ні у кого не просила. Здавалося, вона просто існує, сидячи і розгойдуючись у своєму кріслі. Її мало хто відвідував, тому одна молоденька нянечка частенько заходила до неї під час обідньої перерви. Замість того, щоб щось запитувати в неї, намагаючись залучити її до розмови, нянечка просто сідала на інше крісло-гойдалку і гойдалась разом із нею. А через декілька місяців ця старенька жінка сказала нянечці: “Дякую за те, що гойдаєтесь разом зі мною”. Вона була вдячна їй за компанію.
Молитва п’яти пальців
Молитва – то бесіда з Богом, а не якісь завчені слова. Проте інколи нам потрібно оживити наш молитовний час. Ми можемо молитись Псалмами або іншими біблійними текстами, що є молитвами: наприклад, молитва “Отче наш”. Можемо користуватись методом “квадрата”, чотири сторони якого вказують на поклоніння, сповідування, подяку, прохання. А нещодавно я дізналась про метод “молитви п’яти пальців”, що допомагає систематизувати молитву:
Правило п’яти хвилин
Якось я прочитала про правило п’яти хвилин, що одна мати встановила для своїх дітей. Щоранку діти мали за п’ять хвилин до виходу з дому вже бути готовими до школи і бути разом. Вони збирались навколо мами, і вона молилась за кожного з них по імені – просила, щоб Господь благословляв їх протягом дня. Потім вона цілувала дітей, і вони бігли до школи. Ця жінка молилась навіть за сусідських дітей, коли вони інколи заходили до них перед школою. Одна з її дочок через багато років свідчила, що це правило навчило її вважати ранкову молитву дуже важливою для нового дня.
Вдячна навіть дрібницям
Подруга Глорія подзвонила мені, і я почула, що в її голосі бринить радість. Їй не можна було виходити з дому, окрім тих випадків, коли потрібно було піти до лікаря, тому я зрозуміла її радість, почувши: “Мій син тільки що підключив до мого комп’ютера нові колонки. Я тепер знову можу «піти до церкви»!” Вона могла чути пряму трансляцію богослужінь з її церкви, тому дуже раділа Божій доброті і найкращому дарункові, що їй зробив син!
Він стільки зробив для нас!
Хлопчику було лише вісім років, коли він об’явив Уоллі, другу своїх батьків: “Я люблю Ісуса і хочу колись служити Богу в заокеанських країнах”. Хлопчик зростав на очах Уоллі, і той молився за нього протягом десяти років. Коли потім цей юнак звернувся до однієї місії з бажанням їхати до Малі, Уоллі сказав йому: “Час прийшов! Багато років тому, коли ти сказав про свою мрію, я інвестував для тебе деяку суму грошей і чекав на цю радісну новину”. Серце Уоллі було відкрите для людей і для того, щоб Блага Звістка стала відомою ще багатьом.
Банка подяк
На початку року Сью почала щовечора на клаптику папірця записувати все те, за що могла подякувати Богу, й потім кидала папірець у банку. В деякі дні вона мала багато причин для подяки. А в деякі – коли було дуже важко – вона ледь знаходила хоча б одну. Коли ж в кінці року вона висипала з банки всі папірці й почала їх продивлятися, то побачила, що дякувала Богу практично за все, що Він чинив у її житті протягом року. Сью навчилась славити Бога за гарний схід сонця, за прохолодний вечір під час прогулянки. В інших випадках вона дякувала Богу за відповідь на молитву або за Його благодать, що допомагала їй проходити крізь важкі обставини.
Наше покриття
Інколи, розказуючи іншим про Ісуса, ми використовуємо без пояснень слова, що не завжди і не цілком зрозумілі. Одне з таких слів – “праведний”. Ми кажемо, що Бог має праведність , і що Він робить людей праведними . Але іноді людям важко ухопити справжню сутність цієї концепції.
А ти несеш людям любов?
Емілі слухала в колі друзів розповіді про те, як вони зі своїми родинами святкують День Подяки. “Ми ходимо по кімнаті, і кожен розповідає, за що саме він вдячний Богу”, – сказав Гарі. Інший друг на ім’я Ренді вказав на спільну молитву й чудові страви. Він згадав той час, коли ще був живий його татко. “Хоча в нього було слабоумство, його молитви подяки завжди були зрозумілими, – сказав він. – А ще ми співаємо всією родиною. Моя бабуся співає й співає – не зупинити”. Емілі думала про свою сім’ю, і їй ставало все сумніше й прикріше. “А у нас така традиція: їсти індика, дивитись телевізор – і жодного слова про Бога; ніякої подяки!” – поскаржилась вона.
Фасад нашого життя
Керрі докладала багато зусиль, щоб інші люди були у захваті. Вона намагалась більшість часу посміхатися, щоб оточуючі хвалили її за позитивне ставлення до життя. Чимало людей підтримували такий імідж, бо бачили, що Керрі приносить церкві реальну користь. Але у хвилини максимальної чесності самої з собою вона інколи каже: “Я люблю Господа, але в деяких випадках мені здається, що моє життя – то лише фасад”. Насправді, більшість її старань створювати позитивне враження є результатом внутрішньої невпевненості.