Наші автори

Переглянути усе
Lawrence Darmani

Лоренс Дармані

Лоренс Дармані – автор романів і видавник з Гани. Його перший роман “Дитя Скорботи” отримав приз Співдружності як найкраща книга Африки. Лоренс також працює редактором журналу “Крок” і є виконавчим директором видавництва “Степ Паблішерс”. Одружений. Живе зі своєю сім’єю в Аккрі. Лоренсу подобається церковне життя. Він також є волонтером в різних християнських служіннях, заходах. Лоренс свідчить, що черпає ідеї “з власного досвіду, читання, свідоцтв інших людей і через споглядання навколишнього світу”.

Статті Лоренс Дармані

Молимося разом

Одна жіноча молитовна група в моїй країні щомісяця призначає час для молитви за Гану та інші африканські країни. Коли в цих жінок запитали, чому вони так ревно моляться за ці нації, їхній керівник Гіфті Дадзі зауважила: “Озирніться навколо. Послухайте радіо. Подивіться телевізор. Цілі народи страждають. Війни, хвороби, катаклізми, насильство – все це загрожує затьмарити Божу любов до людства, Його рясні…

Ознаки дружби

Зростаючи в Гані і будучи маленьким хлопчиком, я радів, коли тримав батька за руку і відвідував із ним людні місця. Він був моїм батьком і другом водночас, бо у тій культурі тримання за руки є ознакою справжньої дружби. Прогулюючись, ми говорили на різні теми. Коли мені було самотньо, я йшов не до однолітків, а до батька. Як я цінував наші товариські стосунки!

Ходити у світлі

Місяць сховався, і темрява вкрила лісове селище. Блискавка розрізала небо і почалась злива з ураганом в супроводі грому. Я з переляку прокинувся. Мені, немов дитині, увижалось, що на мене зараз стрибнуть жахливі чудиська! Однак на світанку загрозливі звуки щезли. Зійшло сонце, і в ранковій тиші птахи раділи сонячному світлу. Це був дуже разючий контраст між жахливою нічною темрявою і радісним денним світлом.

Дзеркала й слухачі

Коли я виходив зі свого готелю в Кампалі, столиці Уганди, господиня, що прийшла відвести мене на семінар, подивилась на мене з посмішкою. “Що смішного?” – запитав я. Жінка розсміялась і відповіла питанням на питання: “Ви сьогодні причісувались?” Тепер прийшла моя черга сміятись – адже я дійсно забув причесати своє волосся. Як сталося, що я не звернув увагу на те, що побачив у дзеркалі?

Самотнє Різдво

Найбільш самотнє у моєму житті Різдво я зустрів в хаті мого дідуся поблизу міста Сакогу в північній Гані. Мені було лише 15 років, а мої батьки та брати були за тисячу кілометрів від мене. У попередні роки, коли я був із ними та своїми друзями в селі, Різдво завжди було великою подією, що надовго запам’ятовувалась. Але це Різдво було тихим і самотнім. Різдвяним ранком, лежачи на своєму килимку на підлозі, я згадав місцеву пісню: “Рік скінчився, і прийшло Різдво; Син Божий народився – мир і радість всім це принесло”. Сповнений смутку, я співав цю пісню знову й знову.

Божа присутність

Занепокоєний батько сидів разом із сином-підлітком перед екстрасенсом. “Чи далеко від’їжджає твій син?” – запитав екстрасенс. “У велике місто, – відповів чоловік. – Він буде там тривалий час”. Вручивши батьку талісман, екстрасенс сказав: “Це захистить його, де б він не був”.

Невимовні зідхання

На урочистій церемонії, присвяченій презентації перекладу Біблії на місцевий африканський діалект, перший примірник книги вручили вождю племені. Висловлюючи вдячність, він підняв Біблію над головою і вигукнув: “Тепер ми знаємо, що Бог розуміє нашу мову! Ми можемо читати Святе Письмо рідною мовою”.

Будуйте мости

У нашому районі будинки огороджені високими бетонними стінами. Більшість із них ще й оснащені зверху колючим дротом під напругою. Чому? Щоб злодіям не кортіло лізти.

Він знає все

Чи знав Бог, що відбувалося зі мною, коли я повертався вночі до свого селища після подорожі за сто миль? У мене була висока температура і страшенно боліла голова. “Господи, я знаю, що Ти зі мною, – молився я, – але моя голова просто розколюється!”

Звільнені

В дитинстві я жив у селі, і мене дуже забавляла й дивувала одна річ. Коли я ловив курку, тримав її кілька секунд, притиснувши до землі, а потім відпускав, вона не відразу тікала. Їй здавалося, що вона все ще у пастці – що я все ще тримаю її, – тому залишалась ще деякий час на місці.

Прославлення Божої доброти

Одного разу хтось у нашій групі з вивчення Біблії запропонував: “Давайте самі напишемо псалми!” Спочатку деякі почали протестувати – мовляв, не мають хисту для цього, – але після деякого підбадьорення погодились. Кожен із нас склав зворушливий вірш, в якому йшлося про Божу працю в нашому житті. Божий захист, турбота, а також випробування – навіть біль та сльози – стали джерелом неймовірних текстів для пісень. Подібно Псалму 136, кожна складена нами пісня відкривала істину про вічне милосердя Бога.

Сила в стражданнях

Коли вісімнадцятирічний Семмі увірував в Ісуса, його родина відвернулась від нього, бо сповідувала іншу релігію. Однак християнська община радісно прийняла його і допомогла здобути освіту. Пізніше один журнал опублікував його свідоцтво, через що вороже ставлення сім’ї до нього лише посилилось.

Прагнення

Коли я йшов уздовж стіни офісу, в якому працюю, то був здивований, побачивши гарну квітку, що росла в тріщині асфальту. Не дивлячись на відсутність сприятливих умов, рослина знайшла місце для себе, пустила коріння в сухій щілині та розквітла. Пізніше я помітив, що якраз над рослиною знаходився блок кондиціонера, з якого протягом дня капала вода. Хоча середовище було ворожим, квітка отримувала потрібну допомогу від води згори.

У Божій присутності

Одна жінка дуже хотіла помолитись. Схиливши коліна, вона обхопила руками стілець і зі сльозами сказала: “Мій дорогий Небесний Отче, сядь, будь ласка, на цей стілець. Нам з Тобою потрібно поговорити!” Потім, дивлячись на порожній стілець, почала молитись. Цим вона продемонструвала віру в присутність Господа. Вона уявляла, що Він сидить на стільці поруч, і вірила, що Він чує її прохання.

Не можна мовчати

Під час судового процесу очевидці стають свідками, а не просто сторонніми споглядачами. Вони вже є активними учасниками, від яких залежить рішення суду. Цей принцип стосується і нашого свідчення про Христа. Маємо бути активними учасниками у справі найбільшого значення – свідчення про смерть і воскресіння Ісуса.