Небесне возз’єднання

Складаючи некролог для своєї матері, мені здавалось, що слово “померла” було занадто остаточним, враховуючи мою надію на наше обіцяне возз’єднання в небесах. Отже, я написала: “Її радо обійняв Ісус”. Однак все одно я іноді засмучуюсь, переглядаючи останні родинні фотографії, зроблені вже без моєї матері. Втім нещодавно я дізналась про художника, який створює родинні портрети, додаючи до цих картин тих, кого вже з нами немає. Він їх малює на основі попередніх фотографій. За допомогою свого пензля художник відтворює Божу обітницю небесного возз’єднання. Зі сльозами вдячності я подумала про те, що можу знову побачити поруч із собою усміхнену маму.

Вкорінені в любові

Я прибула до онкологічного центру, де мала доглядати за своєю хворою матір’ю. Залишивши свою родину, я подолала понад 750 миль, аби сюди прибути. Я ще навіть не встигла доторкнутися до свого багажу, як мені свою допомогу запропонував Френк, чоловік з широкою усмішкою на обличчі. Коли ми дісталися шостого поверху, я вирішила познайомитись з його дружиною Лорі, яка доглядала за ним під час його лікування. Невдовзі подружжя стало для мене, як родина. Ми покладались на Бога і на підтримку один одного. Ми разом сміялись, ділились своїми почуттями, плакали і молились. Наш зв’язок з Богом і один з одним зберігав нас вкоріненими в любові.

Сяючі мандрівники

Під нічним небом весною 2020 року серфінгісти підкорювали біолюмінесцентні хвилі вздовж побережжя Сан-Дієго. Це світлове шоу створили мікроскопічні організми, які називаються фітопланктоном. Їхня назва походить від грецького слова, яке означає “блукаючий” або “мандруючий”. Вдень ці живі організми утворюють червоні припливи і поглинають сонячне світло, яке перетворюється на хімічну енергію, а вночі, будучи чимось потривожені, вони продукують електричне блакитне світло.

Привілей управління

Під час відпустки ми з чоловіком, ідучи вздовж узбережжя, побачили саморобний паркан, яким була огороджена велика піщана територія. Там ми зустріли молодого чоловіка, який пояснив, що він разом з командою волонтерів цілодобово працює, аби захистити відкладені яйця в кожному гнізді морської черепахи. Коли з яйця вилуплюється дитинча, присутність тварин чи людей може становити для нього загрозу і зменшити шанси на виживання. Цей чоловік сказав: “За оцінками науковців, дорослого віку досягає лише одна черепашка з п’яти тисяч дитинчат”. Однак ця песимістична статистика не знеохочує чоловіка. Його самовіддана допомога черепашкам викликала в мене бажання захищати морських тварин. Тепер мій брелок у формі морської черепахи нагадує мені про Богом дану відповідальність турбуватися про Його творіння.

М’язи віри

Під час відвідин зоопарку я зупинилася перепочити біля лінивця. Тварина висіла догори ногами і здавалася цілком задоволеною своєю повільністю. Я зітхнула. У мене були проблеми зі здоров’ям, які обмежували рух. А мені відчайдушно хотілося рухатися вперед, щось робити. Обурюючись своїми обмеженнями, я хотіла позбавитись цього відчуття слабкості. Спостерігаючи за лінивцем, я побачила, як він простягнув одну лапу і вхопився за найближчу гілку, а потім знову зупинився. Бути в спокої потребує сили. Якщо я хочу бути задоволеною повільним рухом або бути такою ж повільною, як лінивець, мені потрібна неймовірна сила. Щоб довіряти Богу в кожному періоді життя, коли все здається занадто повільним, мені потрібна надприродна сила.

Небесна Вечеря Господня

Двадцятого липня 1969 року місячний модуль “Орел” космічного корабля “Аполлон-11” здійснив посадку на поверхню Моря Спокою. Космічні мандрівники вирішили перепочити після польоту, перед тим як вийти на поверхню Місяця. Астронавт Базз Олдрін отримав дозвіл узяти з собою хліб та вино, щоб звершити Вечерю Господню. Він прочитав уривок зі Святого Письма і потім скуштував першу їжу, яку коли-небудь споживали на Місяці. Згодом він написав: “Я налив вино в чашу, яку мені дали в церкві. Через слабку гравітацію вино повільно і граціозно піднялося вверх по одному боці чаші”. Цими діями Олдрін засвідчив свою віру в хресну жертву Ісуса Христа і впевненість у Його другому приході.

Боже забезпечення

Трирічний Бадді і його мати щотижня ходили до церкви допомагати розвантажувати з церковного автомобіля продукти, призначені для служіння допомоги. Коли Бадді почув, що цей автомобіль зламався, то сказав: “О, ні! Як же тепер вони будуть служити?” Мати пояснила, що церква збиратиме кошти для купівлі нового автомобіля. Бадді усміхнувся. “У мене є гроші”, – промовив він і вийшов з кімнати. Невдовзі хлопець повернувся з пластиковою банкою повною монет. Там виявилось трохи більше 38 доларів. Хоча в нього було небагато грошей, Бог об’єднав його жертовне приношення з пожертвами інших людей, аби церква могла придбати новий рефрижератор і продовжувати служіння громаді.

Помічайте райдуги надії

Через новий напад хронічного болю перші декілька днів жовтневої відпустки я мусила провести в номері. Мій настрій став похмурим, як і небо. Коли я нарешті вийшла з чоловіком насолодитися оглядом визначних пам’яток з найближчого маяка, більша частина краєвиду була схована за скупченням сірих хмар. Однак я все одно зробила декілька фотографій затемнених гір і похмурого горизонту.

Надія, що пронизує бурю

Навесні 2021 року деякі мисливці за штормами одразу після торнадо в Техасі зняли відео і зробили фотографії райдуги. На одному відео висока пшениця на полі схилилася під натиском ураганних вітрів, а над усім цим на фоні похмурого неба засяяла яскрава райдуга. На іншому відео люди стоять на узбіччі дороги і спостерігають за символом надії на фоні торнадо.

У Псалмі 106…

Завжди варто поділитися

Повіривши в Ісуса, я поділилася Євангелієм зі своєю матір’ю, очікуючи, що вона також повірить в Нього. Натомість вона цілий рік не спілкувалася зі мною. Через свій поганий досвід у стосунках з людьми, які називали себе християнами, вона почала ставитися з недовірою до всіх віруючих. Я молилася за неї і щотижня намагалася з нею зв’язатися. Святий Дух мене утішив і продовжував працювати в моєму серці, а мати і далі берегла мовчання. Коли вона нарешті відповіла на мій телефонний дзвінок, я поставилася до неї з любов’ю і вирішила використовувати будь-яку можливість, аби ділитися з нею Божою істиною. Через кілька місяців після нашого примирення мати сказала, що я змінилася, а майже через рік вона прийняла Ісуса як свого Спасителя, що лише поглибило наші стосунки.

Ризик заради любові

Коли подруга припинила нашу десятирічну дружбу без жодних пояснень, я почала повертатися до своєї старої звички тримати людей на відстані. Якось я дістала з полиці книгу Клайва Льюїса “ Чотири любові ”. Автор докладно пояснює, що любов передбачає вразливість: якщо людина ризикнула полюбити, “безпечної інвестиції немає”. Льюїс каже, що через любов “ваше серце може зазнати болю і розбитися”. Ці слова змінили моє сприйняття розповіді про те, як Ісус втретє з’явився учням після Свого воскресіння (Ів. 21:1-14). Незадовго до цього Петро тричі від Нього відрікся (Ів. 18:15-27).

Велика Божа любов

Коли подруга запропонувала мені поспілкуватися з дівчатами-підлітками на семінарі, присвяченому питанню моральної чистоти, я відмовилася. Переживши складний підлітковий період, я десятиліттями страждала від ран, спричинених моїми аморальними вчинками. Після одруження і втрати першої дитини через викидень, я вважала, що Бог мене карав за мої минулі гріхи. Коли в тридцятирічному віці я нарешті довірила своє життя Христу, то визнала свої гріхи і каялася… неодноразово. Проте мене й досі охоплювали почуття провини і сорому. Як я можу розповідати про Божу благодать, якщо сама не можу у всій повноті прийняти дар Його великої любові до мене? На щастя, Бог із часом звільнив мене від цього тягаря. Завдяки Його благодаті я нарешті прийняла Боже прощення, яке Він увесь цей час мені пропонував.

Де Бог?

У 1987 році Мартін Хендфорд вперше створив серію дитячих книг під назвою “Де Уоллі?” Їхній невловимий персонаж носить червоно-білий светр у смужку, блакитні джинси, коричневе взуття та окуляри. На ілюстраціях Мартін Хендфорд майстерно ховав Уоллі на видному місці посеред натовпу людей. Уоллі не завжди легко побачити, однак художник обіцяє, що читачі завжди зможуть його знайти. Хоча пошук Бога не схожий на пошук Уоллі, наш Творець обіцяє, що ми також зможемо Його знайти.

Ми єдині

У маленькій фермерській громаді новини розлітаються швидко. Через декілька років після того, як банк продав ферму, якою родина Девіда володіла не один десяток років, він дізнався, що ця ферма знову буде виставлена на продаж. Узявши свої невеликі заощадження, Девід прибув на аукціон та приєднався до натовпу близько двох сотень місцевих фермерів. Чи вистачить Девіду його скромних ресурсів? Він запропонував свою ціну і, затамувавши подих, чекав, поки аукціоніст закликав підняти ставки. Однак усі мовчали, допоки не почули удар молотка. Місцеві фермери поставили потреби Девіда і його родини вище за власне фінансове збагачення.

Виявляйте любов усюди

Одного дня під час відпустки я сиділа на пірсі, читала Біблію, а іноді дивилася, як рибалив мій чоловік. Раптом до нас підійшов молодий чоловік і порадив використати іншу наживку для риби. Потім він поглянув на мене, трохи потупцював на місці і сказав: “Я сидів у в’язниці”. Вказавши на мою Біблію і зітхнувши, він запитав: “Ви думаєте, що Бог справді турбується про таких людей, як я?”