Через кілька днів після смерті свого батька 30-річний Клайв Льюїс отримав листа від жінки, що двадцять років тому доглядала його хвору матір аж до самої її смерті. Жінка висловила Льюїсу співчуття з приводу смерті близької людини і запитала його, чи він її пам’ятає. “Дорога няня Девісон, – відповів Льюїс. – Ви ще запитуєте, чи пам’ятаю я Вас? Гадаю, це мій обов’язок Вас пам’ятати!”

Клайв Льюїс розповів їй, як багато значила її присутність в ті важкі для його батька і брата часи. Він подякував їй за слова співчуття і додав: “Дійсно, дуже втішає, коли повертаєшся подумки в ті далекі дні. Той час, коли Ви були з моєю матір’ю, для мене, дитини, здавався дуже тривалим. Ви стали членом нашої сім’ї”.

Коли в нашому житті настають важкі часи, втішні слова інших можуть піднести наш дух і підвести наші очі до Господа. Старозавітній пророк Ісая писав: “Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні” (Іс. 50:4). Коли підводимо очі до Господа, то отримуємо від Нього слова надії і світло посеред темряви.