У Келлі під час вагітності виникли ускладнення, тому лікарі вирішили зробити їй кесарський розтин. Та незважаючи на всі муки, Келлі швидко забула про всі свої страждання, коли в її руках опинився новонароджений син.

Святе Письмо підтверджує цю істину: “Журиться жінка, що родить, бо настала година її. Як дитинку ж породить вона, то вже не пам’ятає терпіння з-за радощів, що людина зродилась на світ” (Ів. 16:21). Ісус використав цю ілюстрацію у вузькому колі учнів, щоб підкреслити важливий факт: вони сумуватимуть через те, що Він незабаром піде від них, але їхній смуток обернеться на велику радість, коли вони знову Його побачать (Ів. 16:20-22).

Ісус мав на увазі Свою смерть і воскресіння. Після воскресіння Христос, на превелику радість учнів, ще сорок днів являвся їм і навчав їх, а потім вознісся, розлучившись з ними ще раз (Дії 1:3). Однак Ісус не полишив учнів, щоб сумували. Незабаром Дух Святий знову сповнив їх великою радістю, як і було обіцяно (Ів. 16:7-15; Дії 13:52).

Хоча ми ніколи не бачили Ісуса фізичними очима, але маємо впевненість, що прийде той день, коли побачимо Його лицем до лиця. Того дня ми забудемо всі страждання, що були колись на землі. Але й тепер Господь не позбавив нас радості – ми маємо Святого Духа (Рим. 15:13; 1 Петр. 1:8-9).