Клео було десять років, коли він вперше поїхав з нами на рибалку. Але коли він зазирнув у лоточок із наживкою, то ніяк не міг зважитись діяти далі. Нарешті він сказав: “Допоможіть мені!” Коли мій чоловік запитав, в чому проблема, Клео відказав: “Я боюся черв’яків”. Страх паралізував його волю до дії.

Страх може паралізувати і дорослих людей. Гедеон напевно не на жарт перелякався, коли Ангел Господній прийшов до нього, як той таємно молов пшеницю, ховаючись від ворогів − мідіянітян (Суд. 6:11). Ангел розповів Гедеону, що він вибраний Богом вести на війну Божий народ (Суд. 6:12-14).

Як відреагував Гедеон? “О, Господи мій, − чим я спасу Ізраїля? Ось моя тисяча найнужденніша в Манасії, а я наймолодший у домі батька свого” (Суд. 6:15). І хоча Бог запевнив його у Своїй присутності, Гедеон все одно не міг заспокоїтись і прохав Господа показати надприродні знамення, якщо Він справді вибрав його спасти Ізраїля (Суд. 6:36-40). Бог відповів на прохання Гедеона. Ізраїльтяни отримали перемогу і потім сорок років насолоджувалися миром.

Всі ми маємо різні страхи – від черв’яків до війни. Історія Гедеона вчить нас, що можемо бути впевненими ось у чому: якщо Бог просить нас щось зробити, то обов’язково дасть для цього необхідні сили та здібності.