Я разом із чоловіком сиділа в холі лікарні і дуже нервувала. Нашому маленькому синочку робили операцію на оці, і в мене все стискалося всередині. Я надзвичайно хвилювалась, тому намагалась молитися, щоб Бог дав мені спокій. Гортаючи Біблію, я згадала про 40-й розділ Книги пророка Ісаї і звернулась до знайомого уривка з надією знайти щось таке, що могло б торкнутися мого серця.

Коли я перечитувала цей текст, у мене перехоплювало подих. Адже слова, що я читала колись дуже давно, нагадували мені про те, що Господь “отару Свою буде пасти, як Пастир”, що Він “раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх” (Іс. 40:11). У той момент тривога відступила від мене. Я зрозуміла, що Господь тримає нас, веде нас і турбується про нас. “Господи, саме цього я потребую”, – тихенько сказала я, зітхнувши. Я відчула, як мене огортає Божий мир. Операція, слава Богу, пройшла успішно.

Господь пообіцяв Своєму народу через пророка Ісаю, що буде для них Пастирем – буде спрямовувати і втішати їх серед буденного життя. Ми також відчуваємо Його ніжну турботу, коли щиро розказуємо Йому про свої тривоги й шукаємо Його любові й миру. Ми знаємо, що Він є наш Добрий Пастир, Який тримає нас близько до Свого серця і несе нас на Своїх руках.