Через травму, отриману в 1992 році, я часто страждаю від хронічного болю у плечах та шиї. Коли болі дуже сильні, то не завжди буває легко довіряти Господу і славити Його. Але коли мені дуже важко, Божа постійна присутність втішає мене. Господь зміцняє мене й запевняє у Своїй незмінній любові, безмежній силі й благодаті, яка нас підтримує. У такі моменти мене підбадьорює рішуча віра Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо. Вони поклонялися Богу й вірили, що Він із ними, навіть у ситуації, що здавалась безнадійною.

Коли цар Навуходоносор погрожував кинути до палаючої печі цих трьох юнаків (Дан. 3:13-15), якщо вони не поклоняться його золотому бовванові, ті відповіли йому з великою мужністю та вірою. Вони не сумнівалися в тому, що Господь заслуговує на поклоніння (Дан. 3:17) – навіть якщо Він і не врятує їх від лютої смерті (Дан. 3:18). І Бог не залишив їх самих у момент жорстокого випробування: Він приєднався до них в печі і захистив від вогню (Дан. 3:24-25).

Господь і нас ніколи не кине напризволяще. Він залишається із нами в часи випробувань, що можуть здаватися такими ж загрозливими, як і піч Навуходоносора. Навіть якщо наші страждання не скінчаться по цей бік вічності, Господь завжди залишатиметься могутнім, ласкавим – Тим, хто заслуговує на нашу довіру.