“Знову рак”, − сказала мама. Я намагалась бути сильною, почувши це, але не стрималась і розплакалась. Моя мама вже втретє вступала у боротьбу з цією хворобою. Після чергового обстеження їй повідомили про злоякісну пухлину.
Але мама почала втішати мене. Її слова стали для мене великим духовним уроком: “Я знаю, Бог завжди добрий до мене. Він завжди вірний”. Незважаючи на перспективу важкої хірургічної операції та наступної променевої терапії, вона була впевнена у Божій присутності та вірності.
Це нагадало мені Йова. Того, хто втратив багатство, здоров’я та дітей. Почувши страшну новину, він “упав на землю і поклонився” (Йов 1:20). Коли ж, вражений жахливою хворобою, почув від дружини пораду проклясти Бога, то сказав: “Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?” (Йов 2:10). І хоча пізніше Йов багато скаржився Богу, він зрештою прийняв той факт, що Бог ніколи не змінюється, що Бог ніколи не залишав його і завжди про нього піклувався.
Для більшості з нас хваління Бога не є першою імпульсивною реакцією, коли нас спіткають труднощі. Інколи обставини приносять такий біль, що ми приголомшені − нас охоплює почуття страху або гніву. Але мамина реакція на хворобу нагадала мені: Бог все ще з нами; Він як і раніше добрий до нас і допоможе пройти крізь важкі часи.
