Наша церква розташована на великому відкритому полі – такі місця доволі рідкісні на острові Сінгапур, що має лише 40 км довжини та 25 км ширини. З недавнього часу на території нашої церкви щонеділі почали збиратись на пікнік люди, що приїхали з-за кордону на заробітки.
Це викликало неоднозначну реакцію серед членів нашої церкви. Деяких дратувало, що після тих пікніків залишається сміття. Інші ж вважали, що Бог дає чудову можливість виявити привітність та любов до іноземців – адже для цього непотрібно було навіть залишати територію церкви!
Мабуть, серед ізраїльтян було таке ж неоднозначне ставлення до чужинців. Коли вони оселились на обітованій землі, відразу ж постало питання, як ставитись до представників інших народів. Але Бог наказав їм ставитись до чужинців так, наче вони належать до єврейського народу; любити їх як самих себе (Лев. 19:34). Господь заборонив гнобити й утискати їх. Натомість євреї мали з любов’ю їм допомагати (Вих. 23:9; Повт. 10:19). Проминули століття, і схожу заповідь нам приніс Ісус Христос: “Люби свого ближнього, як самого себе” (Мр. 12:31).
Давайте мати Христове серце, щоб любити інших як самих себе, пам’ятаючи при цьому, що на цій землі ми теж чужинці й приходьки. Але Бог прийняв нас як Своїх дітей, і любить нас як Свій народ.
