Коли мої діточки посперечались, а потім прийшли до мене поскаржитись один на одного, то я кожного окремо відвела в сторону, щоб вислухати його версію конфлікту. Винні були обидва, тому в кінці наших бесід я запитала кожного з них, як, на його думку, треба поступити “по справедливості” з братом. Обидва наполягали на швидкому покаранні, але натомість отримали те покарання, якого бажали для іншого. Кожен відразу ж починав лементувати, що його карають несправедливо. Те, що кожен вважав справедливим по відношенні до іншого, тепер здавалося несправедливим стосовно нього самого.

Мої діти продемонстрували приклад “суду без милосердя”, проти якого застерігає Бог (Як. 2:13). Яків нагадує нам, що замість фаворитизму до заможних – або навіть до самих себе, – маємо любити інших як самих себе; бо саме цього бажає Бог (Як. 2:8). Яків наставляє нас не використовувати інших людей для егоїстичних цілей і не зневажати тих, від кого через низький статус нема ніякої користі. Натомість ми повинні усвідомлювати, як багато нам прощено, як багато ми отримали від Бога і виявляти до інших таку ж милість.

Бог проявив до нас велике милосердя. Тому в усіх наших стосунках з людьми давайте згадувати явлену Богом милість і потім дарувати її іншим.