“Бур’ян – то все, що росте на небажаному для тебе місці”, – сказав мені батько, вручаючи сапу. Мені дуже хотілося зберегти самотнє стебло кукурудзи, що вирішило оселитися серед гороху, але татко, який виріс на фермі, наказав мені видалити його. Воно не принесло б ніякої користі – просто придушувало б горох, забираючи у нього поживні речовини.
Людські істоти – це не рослини; вони мають розум і Богом дану волю. Але інколи ми намагаємося “квітнути” там, де Бог нам не велів.
Такий ризик був у Йонатана, сина Саула. Він мав усі причини бачити себе майбутнім царем, але розумів, що Бог благословляє Давида. А ще бачив пихатість та заздрість свого батька (1 Сам. 18:12-15). Отже, замість того щоб триматися за трон, Йонатан став найближчим другом Давида і навіть врятував йому життя (1 Сам. 18:12-15; 20:1-4).
Дехто б міг сказати, що Йонатан втрачав занадто багато. Але скажіть, яким би ви хотіли залишитися в пам’яті людей – як амбіційний Саул, що намагався зберегти своє царство, але зрештою його втратив, чи як Йонатан, який врятував життя людині, яка потім стала шановним предком Ісуса Христа?
Божі плани завжди кращі за наші. Ми можемо сперечатись і бути схожими на рослину в неправильному місці. А можемо покоритись і стати квітучою, плодоносною рослиною в Його садку. Вибір за нами.
