Одного дня я помітила щось жовте, що невідомо звідки з’явилося біля воріт нашого дому. Шість високих блідо-жовтих нарцисів яскраво розквітли між двома великими каменями. Я не саджала їх, не обробляла ґрунту, не поливала цибулин, тому не могла зрозуміти, звідки й чому на нашому подвір’ї з’явилися ці квіти.

У притчі про те, як зростає зерно, Ісус Христос проілюстрував таємницю духовного зростання. Він порівняв Царство Боже з фермером, що кидає в землю насіння (Мр. 4:26). Цей сіяч міг би докладати максимум зусиль, піклуючись про посіяне ним зернятко, але воно зростає незалежно від того, спить він чи не спить, і чи взагалі розуміє сам процес зростання (Мр. 4:27-28). Землероб отримує рясний врожай (Мр. 4:29), який не залежить від розуміння ним того, що відбувається під поверхнею ґрунту.

Згідно притчі, зростання насіння відбувається у встановлений Богом час і завдяки Його силі зрощувати. Про що б не йшлося – про наше особисте духовне зростання чи про Божі плани розвитку Церкви до дня Його повернення – Божі таємничі шляхи не залежать від наших здібностей та розуміння Його праці. Однак Бог запрошує нас пізнавати Його – Того, хто зрощує в нас і через нас урожай духовної зрілості. Господь запрошує нас служити Йому, славити Його й отримувати благословення такої зрілості.