Одного дня до мене в гості завітала моя донька зі своїм однорічним сином. У той момент мені потрібно було відлучитися в справах, але як тільки я виходив із кімнати, мій онук починав плакати. Так було двічі: він плакав, а я повертався до нього на хвилинку. Коли ж я втретє рушив до дверей – губи малюка знову задрижали від плачу. Тоді донька сказала мені: “Тату, чому б тобі не взяти його з собою?”
Що сталося далі, вам може розповісти будь-який дідусь. Я посадив онука у свою машину, і ми поїхали разом – тому що я щиро любив його.
Як чудово усвідомлювати, що Бог відповідає любов’ю на наше прагнення бути разом із Ним! Біблія запевняє нас, що ми можемо пізнавати любов Бога й покладатися на неї” (1 Ів. 4:16). Бог любить нас не тому, що ми щось зробили або не зробили. Його любов аж ніяк не залежить від наших заслуг. Ми не варті її, але Він благий до нас та вірний. У той час як світ навколо часто показує неприязнь та недоброзичливість, ми можемо цілком покладатися на Божу незмінну любов, яка є джерелом надії та миру.
Сповнене любові серце нашого Небесного Отця відкрилося нам через Його Сина, Ісуса Христа, та дар Святого Духа. Яка то втіха твердо знати, що Бог любить нас, і цій любові немає кінця!
