В дитинстві брат мого друга переконав свою сестру, що парасолька підніме її у повітря – потрібно лише “повірити” в це. Отже, вона з “вірою” стрибнула з даху сараю, в результаті чого впала і втратила свідомість.
Те, що Бог пообіцяв, Він обов’язково зробить. Але маємо бути впевнені, що дійсно посилаємося на Слово Боже, коли намагаємося привласнити ту чи іншу обітницю. Лише тоді можемо сподіватися, що Бог вчинить або подасть обіцяне. Віра сама по собі не має сили. Вона діє лише тоді, коли ґрунтується на чіткій обітниці Бога. Все інше – то лише прийняття бажаного за дійсне.
В якості прикладу можемо взяти наступну Божу обітницю: “Просіть, чого хочете, і станеться вам! Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите” (Ів. 15:7-8). Ці вірші не означають, що Бог пообіцяв виконувати всі наші бажання. Натомість йдеться про готовність Бога відповідати на кожне наше прагнення до праведності, яку апостол Павло називає “плодом духа” (Гал. 5:22-23). Якщо ми прагнемо святості й просимо Бога про це, Він почне втамовувати наш духовний голод. Це потребує часу. Духовний зріст, як і фізичний, є поступовим процесом. Але не здавайтесь. “І буде вам дано”, – але саме тоді і з тією швидкістю, як Бог того бажає. Він ніколи не дає обіцянок, яких не виконує.
