Вільне слідування
Тренер, який готував мене у школі до кросу, якось порадив мені: “Не намагайся бути першою. Ті, хто відразу біжать першими, майже завжди видихаються”. Натомість він порадив мені триматися близько до найшвидших бігунів. Дозволяючи іншим встановлювати темп, я зберігала свої фізичні й моральні сили, яких потребувала для успішного фінішування.
Божа праця
“Чи помічали ви останнім часом Божу працю у своєму житті?” − запитувала я у друзів. Один із них відповів: “Я бачу Божу працю, коли щоранку читаю Святе Письмо; коли Господь допомагає мені прожити кожний новий день; коли знаю, що Він зі мною в кожному кроці мого життя. Я бачу Його працю, коли Він допомагає проходити через різні випробування і сповняє мене радістю”. Мені сподобалася ця відповідь, тому що вона відображає реальність того, як Бог через Своє Слово і через присутність Святого Духа працює у житті тих, хто любить Його.
Враження та реальність
Якось моя дружина зателефонувала мені й сказала: “Слухай, на нашому подвір’ї є мавпа!” Вона підняла телефон вище, щоб я міг почути звуки, які нагадували мавпячі. Але ж ми жили за 3000 кілометрів від місця, де мешкали дикі мавпи. Але мій тесть сказав: “Це смугаста сова”. Реальність не завжди є такою, як нам здається.
Скарби небесні
Ще в дитинстві я та мої дві сестри любили сидіти, притулившись одна до одної, на кришці великої обшитої кедром скрині, яка належала нашій мамі. В ній вона зберігала наші вовняні светри та різні вишиванки, що залишилися від нашої бабусі. Мама дуже цінувала ці речі і сподівалася, що кедровий запах відганятиме міль.
Знайти час
Ріма нещодавно переїхала з Сирії до Сполучених Штатів. Жінка намагалася жестами і кількома англійськими словами пояснити своєму наставнику, чому вона така сумна. Сльози текли по її щоках, коли вона показувала широку тарілку, на якій були гарно викладені фатаєри (пиріжки з м’ясом, сиром та шпинатом). “Лише один”, − сказала вона, показавши рукою від вхідної двері до гостинної… Декілька людей з найближчої церкви мали відвідати цю сім’ю, а з’ясувалося, що зробив це лише один. Проте і він швидко зайшов, поставив коробку з подарунками і відразу вибіг. Мабуть, був дуже зайнятий, в той час як Ріма та її родина почувалися дуже самотніми і прагнули спілкування.
Знайти спокій в Ньому
Хоча я й намагаюся довіряти Богу серед тих страждань, що мені завдає хронічний біль, проте навіть маленька проблема та невдача сприймається мною як напад лютого ворога. Проблема номер один дає мені стусана справа. Проблема номер два штовхає позаду. А проблема номер три завдає удар прямо в лице. В такі важкі часи хочеться кудись втекти і сховатись. Але через те, що не можу змінити обставини, мушу покладатися на Бога і вірити, що Він проведе мене крізь усі випробування.
Далека країна
Емі Кармайкл (1867–1951) відома тим, що рятувала від лихої долі дівчат-сиріт в Індії, буквально даруючи їм нове життя. Серед виснажливої праці в неї були такі часи, які вона називала “моментами видіння”. У своїй книзі “Золото Місячного Світла” Емі писала: “Серед напруженого важкого дня нам явилося наче видіння «далекої країни», і ми стояли на дорозі застиглі, приголомшені”.