Одна моя знайома на ім’я Едіт розповіла мені про той день, коли вона вирішила слідувати за Ісусом.
Едіт взагалі не цікавилася релігією, але одного недільного ранку вона завітала до церкви неподалік від її дому, щоб якось втамувати глибоку внутрішню незадоволеність. Того дня пастор для своєї проповіді взяв текст Луки 15:1-2, який читав з перекладу Короля Якова: “Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть”.
Проте застаріла форма англійського слова “їсть” дуже нагадувала за звучанням ім’я моєї знайомої, тому їй почулося наступне: “Приймає Він грішників та з ними Едіт”. Вона аж сіпнулася на своїй лаві. Зрештою вона зрозуміла свою помилку, але сама думка, що Ісус приймає грішників – в тому числі і Едіт, – не залишала її. Того дня Едіт вирішила “наблизитися” до Ісуса. Вона почала читати Євангеліє і незабаром прийняла рішення увірувати в Христа й слідувати за Ним. Релігійників обурював той факт, що Христос їв і пив з грішними людьми. Їх правила забороняли спілкування з такими людьми. Але Ісус не звертав ніякої уваги на правила, які придумали люди. Він приймав знедолених і спілкувався з ними.
Пам’ятай, що Ісус не змінився відтоді. Він і тепер приймає грішників і тебе також.
