То був сумний тиждень. Я почувався млявим і апатичним, але не міг зрозуміти чому. Ближче до вихідних я довідався, що у моєї тітки ниркова недостатність. Я розумів, що маю відвідати її, але, якщо чесно, хотілося відкласти цей візит. Однак я змусив себе піти до неї. Ми разом пообідали, поспілкувались і помолились. Через годину я вже почувався трішки краще морально – вперше за останні дні. Зосередженість на чомусь іншому, а не лише на собі, якимсь чином розрадила мене.
Психологи виявили, що жертовність може викликати відчуття задоволення, коли той, хто дає, бачить вдячність того, хто отримує. Деякі навіть вважають, що в людині закладено інстинкт бути щедрим!
Можливо, саме тому апостол Павло, заохочуючи церкву у Солуні до духовного збудування общини, закликав їх “підтримувати слабих” (1 Сол. 5:14). Раніше він також цитував слова Ісуса: “Блаженніше давати, ніж брати!” (Дії 20:35). Хоча це було сказано у фінансовому відношенні, проте можна розуміти його і як готовність жертвувати своїм часом, своїми силами.
Коли ми жертвуємо чимось, то в деякій мірі починаємо відчувати те, що Бог відчуває. Ми розуміємо тоді, чому Богу так подобається являти Свою любов, і можемо розділити з Ним ту радість і те задоволення, що Він отримує, благословляючи інших. Гадаю, незабаром знову відвідаю свою тітку.
