Люблю, коли роботу закінчено. Серед моїх обов’язків є й така робота, що змінює щомісяця свій статус “у процесі” на статус “завершено”. Я із задоволенням натискаю кнопку “завершено”. Але коли минулого місяця робив це, то подумав: “Ех… якби так легко було долати важкі моменти у моїй вірі!” Мені інколи здається, що християнське життя – то завжди процес без завершення.
А потім я згадав текст Євреїв 10:14, де стверджується, що Христова жертва дарує цілковите спасіння. В якомусь розумінні, для нас вже натиснута кнопка “завершено”. Вмерши за нас, Ісус Христос зробив те, чого не могли зробити ми. Завдяки цьому маємо доступ до Бога, коли вірою приймаємо Христа. Справа нашого спасіння завершена, про що проголосив Сам Ісус (Ів. 19:30). Парадокс однак у тому, що хоча Його жертва цілком достатня, решту свого життя ми вчимося жити у новій духовній реальності – “освячуємося” (Євр. 10:14).
Той факт, що у нашому житті відбувається те, що Ісус вже завершив, важко піддається розумінню. Однак, коли маю духовні проблеми, дуже втішає та істина, що Христова жертва за мене – і за вас також – справді завершена … навіть якщо практичний досвід цього залишається процесом усього нашого життя. Ніщо не зупинить цей процес, який, згідно з задумом Ісуса, неодмінно завершиться нашим уподібненням Йому (2 Кор. 3:18).
