Під час обіду в біблійній школі ми помітили маленького хлопчика, що жадібно їв свою порцію. Потім він доїв всі недоїдки на своєму столі. І навіть коли я дала йому пакет з попкорном, йому все одно було мало. Ми були стурбовані тим, що ця дитина така голодна.

В той день мені спало на думку, що ми буваємо в чомусь схожими на цього хлопчика, коли йдеться про голод наших душ. Ми намагаємося якось задовольнити найглибші бажання свого серця, але зрештою ніщо не може дати нам цілковите задоволення.

Пророк Ісая запрошує всіх, хто спраглі та голодні, “йти до води і їсти” (Іс. 55:1). А потім запитує: “Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить?” (Іс. 55:2). Тут пророк Ісая говорить про дещо більше, ніж просто фізичний голод. Бог може задовольнити нашу духовну й емоційну спрагу через обітницю Своєї присутності. Вічний заповіт, про який ідеться у 3-му вірші, є нагадуванням про обітницю, яку Бог дав Давиду (2 Сам. 7:8-16). Саме з Давидової династії прийшов Спаситель, щоб примирити людей із Богом. Пізніше Ісус Христос вказав на Себе як на Спасителя, про Якого звіщав Ісая та інші пророки (Ів. 6:35; 7:37).

Маєте духовний голод? Бог запрошує вас прийти і сповнитись Його присутністю.