Інколи втомлюєшся від намагань робити правильні речі й запитуєш себе: “Чи щось взагалі змінять мої слова та дії, сповнені благих намірів?” Саме так я подумала нещодавно, коли після молитовних роздумів надіслала своїй подрузі повідомлення з метою підбадьорити її, а у відповідь отримала гнівного листа. Моєю першою реакцією були біль та гнів. Чому вона так хибно мене зрозуміла?

Я теж хотіла написати відповідь у тому самому тоні, але згадала, що ми не завжди можемо побачити відповідні результати своїх спроб розповісти іншим про велику любов Ісуса Христа. Коли ми робимо добро людям, сподіваючись привернути їх до Христа, вони можуть з презирством відвернутися від нас. Люди можуть проігнорувати наші спроби спонукати їх до правильних дій.

Шостий розділ Послання до галатів – корисний текст, до якого потрібно звертатися в подібних ситуаціях. Апостол Павло спонукає нас аналізувати власні мотиви, коли щось говоримо чи робимо (Гал. 6:1-4). Після такої самоперевірки маємо вчитися терпінню: “Роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо. Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро” (Гал. 6:9-10).

Бог бажає, щоб ми продовжували жити для Нього. А це означає “робити добро” – молитись за інших і свідчити їм про Ісуса Христа. А Бог попіклується про результат.