Коли одного дня я приїхав з роботи і побачив біля воріт пару жіночих туфель з високими шпильками, то був упевнений, що знаю, кому вони належать. Я заніс їх у гараж, щоб потім віддати своїй доньці Лізі, коли вона приїде за своїми дітьми. Але коли я розповів про це Лізі, виявилося, що то не її туфлі. З’ясувалося, що вони не належать нікому з нашої родини, тому я відніс їх туди, де знайшов. Наступного дня туфлі щезли. Справжня таємниця!

Чи ви знаєте, що апостол Павло у своїх листах теж писав про таємницю? Але та таємниця незрівнянно більша за будь-який детектив. У Посланні до ефесян апостол Павло писав про таємницю, що “за інших поколінь не була оголошена” (Еф. 3:5). Таємниця полягала в тому, що в минулому Бог відкрив Себе через Ізраїль, а тепер Він відкрив Себе через Ісуса Христа, і тому язичники можуть бути “співспадкоємцями” Ізраїлю (Еф. 3:6).

Подумайте лише, що це означає: всі, хто вірують в Ісуса Христа як свого Спасителя, можуть разом служити Богу. Всі ми маємо рівну “відвагу та доступ у надії через віру в Нього” (Еф. 3:12). І через єдність Церкви цей світ може побачити Божу мудрість і ласку (Еф. 3:10).

Хваліть Бога за наше спасіння. Він відкрив таємницю нашої єдності як Свого народу, і всі віруючі складають одне ціле в Ісусі Христі, незалежно від того, ким вони раніше були.