Нещодавно на вихідних ми з дружиною поїхали до одного відомого спортивного комплексу. Ворота були широко відкриті. Здавалося, що нас тут раді бачити. Ми із задоволенням ходили по території, милуючись доглянутими спортивними майданчиками. Коли вже збиралися залишити цю територію, до нас підійшов один чоловік і прохолодно сказав, що стороннім особам сюди вхід заборонено. Нам стало дуже прикро.

В ті ж вихідні ми завітали до помісної церкви. Двері були також відчинені. Ми зайшли і побачили різницю! Багато людей вітали нас − ми почувалися як вдома. Після богослужіння ми вийшли з відчуттям, що нам були справді раді.

На жаль, i в церквах часом трапляється, що стороннім людям без слів дають зрозуміти: ви не повинні бути тут. Але Писання закликає нас бути привітними до всіх. Ісус Христос навчав, що маємо любити ближніх, як самих себе (Мт. 22:39). Послання до євреїв нагадує нам про любов “до приходнів” (Євр. 13:2). В Євангелії від Луки і в Посланні апостола Павла до римлян говориться, щоб ми виявляли активну любов до людей, які мають фізичні потреби (Лк. 14:14-14; Рим. 12:13). А що стосується спільноти віруючих, то тут ми маємо особливу відповідальність являти любов (Гал. 6:10).

Коли ми привітно ставимося до інших, то цим відображаємо любов та співчуття нашого Спасителя.