В дитинстві я любила ходити до маленької місцевої бібліотеки. Одного разу я подивилась на полиці з книжками для молоді й подумала, що могла б усі перечитати. Але у своєму ентузіазмі я не врахувала один важливий факт: кількість книг постійно поповнювалась. І хоч я докладала величезних зусиль, книжок було занадто багато.

Апостол Іван напевно був би вражений кількістю доступних книжок сьогодні, враховуючи, що свої п’ять новозавітних книг – Євангеліє, три листи та Об’явлення – він писав від руки на пергаментних звитках.

Іван написав ці книги, бо відчував спонукання від Святого Духа дати християнам записані свідчення самовидця життя й служіння Ісуса Христа (1 Ів. 1:1-4). Але написане Іваном містить лише маленьку частину того, що Ісус чинив і чому навчав протягом Свого служіння. Євангеліст Іван сказав, що якби описувати все, що Ісус зробив, “сам світ не вмістив би написаних книг!” (Ів. 21:25).

Це ствердження залишається справедливим і сьогодні. Незважаючи на всю величезну кількість книг про Ісуса, бібліотеки світу не змогли б вмістити всі історії про Христову любов і благодать. Ми також можемо радіти власним історіям про те, що Ісус Христос зробив у нашому житті; можемо розповідати їх, радіючи можливості проголошувати Божі чини вічно (Пс. 89:1).