Як свідчить легенда, Ку Ян був мудрим чиновником і патріотом в Китаї. Він жив у період Воюючих Царств (475–246 до Р.Х.) і постійно намагався попередити свого царя про неминуче військове нашестя, що могло зруйнувати країну. Проте цар нехтував його попередженнями. Зрештою Ку Яна вигнали з країни. І коли йому стало відомо про захоплення улюбленої батьківщини ворогом – про якого він попереджав, – він покінчив з собою.

Доля Ку Яна в деяких моментах нагадує життя пророка Єремії, який теж служив царям, що нехтували його попередженнями про неминучість ворожого вторгнення. Але на відміну від Ку Яна, що піддався відчаю, Єремія зміг зберегти живу надію. Чому така різниця?

Пророк Єремія знав Господа – Єдиного, Хто пропонує живу надію. “Для твого майбутнього є сподівання, – запевнив Господь Свого пророка, – і до границь твоїх вернуться діти твої!” (Єр. 31:17). Хоча Єрусалим було зруйновано у 586 році до Р.Х., пізніше місто було відбудоване (Неем. 6:15).

Бувають моменти, коли ми опиняємося в таких важких обставинах, що ладні впасти у відчай. Це може бути поганий медичний висновок, раптове звільнення з роботи, зруйнована сім’я. Але коли життя завдає нищівних ударів, ми все одно можемо здіймати очі вгору – адже наш Бог все ще на троні! Наші дні в Його руках, і Він тримає нас близько до Свого серця.