Коли в Ганському містечку Текіман вода зруйнувала міст, мешканці Нью-Кробо на іншому березі річки Тано опинилися у складному становищі. Це негативно вплинуло і на кількість відвідувачів церкви пастора Самуеля Аппіа в Текімані, тому що багато прихожан жили на іншому березі.
В ці важкі дні пастор намагався розширити церковний будинок, щоб можна було взяти більше сиріт. Тож, він молився про це. Потім його церква спонсорувала зібрання просто неба на іншому березі ріки у Нью-Кробо. Незабаром відбулося хрещення новонавернених, і почала утворюватися нова церква. Крім цього, в Нью-Кробо з’явилася можливість попіклуватися про сиріт, що очікували усиновлення.
Коли апостол Павло опинився у в’язниці, він не скаржився на свої обставини. У своєму листі до церкви у Филиппах він писав: “Бажаю ж я, браття, щоб відали ви, що те, що сталось мені, вийшло більше на успіх Євангелії” (Фил. 1:12). Апостол Павло відзначив, що його кайдани відкрили йому шлях до “всієї преторії”, щоб там почули про Ісуса Христа (Фил. 1:13). Приклад Павла надихнув також інших ділитися Євангелієм Ісуса (Фил. 1:14).
Незважаючи на всі перепони, пастор Самуель і апостол Павло побачили, як серед важких обставин Бог може вказувати на нові можливості для служіння. Яку працю Бог, можливо, звершує в наших випробуваннях сьогодні?
