Ходити у світлі
Місяць сховався, і темрява вкрила лісове селище. Блискавка розрізала небо і почалась злива з ураганом в супроводі грому. Я з переляку прокинувся. Мені, немов дитині, увижалось, що на мене зараз стрибнуть жахливі чудиська! Однак на світанку загрозливі звуки щезли. Зійшло сонце, і в ранковій тиші птахи раділи сонячному світлу. Це був дуже разючий контраст між жахливою нічною темрявою і радісним денним світлом.
Міцно заплющені очі
Він знав, що непотрібно було цього робити. Розумів, що нашкодив, – це було написано у нього на обличчі! Коли я сіла поруч поговорити з ним про його шкоду, мій трирічний племінник міцно заплющив очі. Він сидів отак, вважаючи, що якщо він не бачить мене, то і я не бачу його. А якщо я “не бачу” його, тоді він зможе уникнути неприємної бесіди і наслідків цієї розмови.
Можна і запитати
Мій батько так добре орієнтувався на автошляхах, що я аж заздрив йому. Він інстинктивно знав, де північ, південь, захід та схід. Здавалося, це відчуття у нього від самого народження. Батько ніколи не помилявся… до тієї нещасливої ночі, коли він заблукав.
Новий рік – нові пріоритети
Я дуже хотіла навчитися грати на віолончелі, але так і не знайшла час для музичних занять. Точніше, я просто вирішила не витрачати на це час. Я подумала, що, можливо, на небесах зможу освоїти цей музичний інструмент – а поки що витрачатиму час для більш практичних речей, до який Бог покликав мене в моєму служінні Йому тут, на землі.