Коли Сю Фен дізналась, що в неї відмовили нирки і решту життя вона потребуватиме діалізу, була спокуса здатися. Вона багато років є віруючою, але тепер, стара й самотня, не бачила сенсу жити далі. Проте друзі переконали її не здаватися – користуватися діалізом з вірою у Божу поміч.

За два роки її досвід став у нагоді, коли вона відвідала знайому з церкви, що мала виснажливу хворобу. Жінка почувалася самотньою, тому що мало хто дійсно розумів, через що вона проходить. Але Сю змогла розділити з нею її фізичний та емоційний біль – і навіть встановити контакт на особистому рівні. Життєвий шлях Сю дозволив увійти в положення хворої і подарувати їй ту міру втіхи, яку ніхто інший не міг дати. “Боже, бачу, Ти все ще використовуєш мене”, – раділа Сю.

Інколи важко зрозуміти, чому ми страждаємо. Однак Бог може використовувати наші страждання неочікуваним чином. Якщо серед випробувань ми звертаємося до Нього за втіхою та любов’ю, то стаємо спроможними допомагати й іншим. Не дивно, що апостол Павло навчився вбачати сенс у власних стражданнях: це давало йому можливість приймати Божу втіху й потім благословляти нею інших (2 Кор. 1:3-5). Від нас не вимагається заперечувати факт болю чи страждань, але нас може надихати спроможність Бога використовувати це на добро.