Жінка не зводила очей з баночок із соусом для спагеті, що стояли на верхній полиці у продуктовому відділі. Я постояв поруч з хвилину, розглядаючи ту ж саму полицю і вагаючись порушити тишу. Жінка не помічала мене, цілком зосередившись на своїй проблемі: була замала, щоб дістати соус. Я – високий, і такої проблеми не мав. Зрештою я заговорив до неї, пропонуючи допомогу. Вона здригнулася від несподіванки: “Ой! Я навіть не бачила, що ви поруч… Так, допоможіть, будь ласка”.
Учні Ісуса також опинилися в такій ситуації, що розгубилися. “Тут місце пустинне, і година вже пізня, – сказали вони Ісусу, – відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі” (Мт. 14:15). Коли ж Господь доручив учням самим нагодувати народ, вони відповіли: “Не маємо чим тут, − тільки п’ятеро хлібів й дві риби” (в. 17). Здавалося, що всі були зосереджені лише на нестачі їжі, забувши, що поруч із ними Ісус Христос – Той, Хто Сам є Хліб Життя!
Ми теж схильні настільки занурюватися у свої проблеми, намагаючись самотужки їх вирішити, керуючись своїм обмеженим розумінням ситуації, що забуваємо про постійну присутність воскреслого Христа. Всюди – на далеких пагорбах Юдеї та в продуктовому відділі магазину – Ісус є Еммануїлом, що значить “з нами Бог”, всюдисущий Бог, Помічник в час негоди.
