Кілька років тому президент одного коледжу запропонувала студентам приєднатися до її наміру зробити один “вечір відключення зв’язку”. Хоча студенти погодились, проте не з великим бажанням залишали свої телефони, йдучи на студентське богослужіння. Протягом години вони сиділи тихо на богослужінні, що складалося з музики та молитов. Потім один зі студенів описав цей досвід “як чудову можливість заспокоїтися… в місці, де можна відключитися від зайвого шуму”.

Інколи важко сховатися від зайвого шуму. Гуркіт зовнішніх та внутрішніх слів може бути просто оглушливим. Але коли бажаємо тиші, то починаємо розуміти, що має на увазі псалміст, коли нагадує нам, що для пізнання Бога важливо “вгамуватись” (Пс. 46:10). В 1 Царів 19 ми бачимо, що коли пророк Ілля шукав Господа, то не знайшов Його у вихорі вітру, землетрусі чи вогні. Натомість він почув ніжний шепіт Бога (1 Цар. 19:12).

Зайвий шум особливо присутній у святкові дні. Коли родичі та друзі збираються разом, це, як правило, супроводжується жвавими бесідами, надмірною кількістю їжі і вибухами сміху. Але коли в тиші відкриваємо серце Богу, то пізнаємо, що час спілкування з Ним дійсно приємніший. Більше ймовірності зустрітися з Богом саме в тиші – як це колись було з Іллею. І коли ми уважні, то можемо інколи почути ніжний шепіт Господа.