Наша церква зазнала болісної втрати, коли Пол, наш талановитий служитель поклоніння, помер у віці тридцяти одного року через нещасний випадок на човні. Пол і його дружина Даронда зазнали багато болю. Вони поховали декількох дітей, які не дожили до цього часу. Тепер поряд з цими маленькими могилами з’явиться інша. Жахлива криза, якої зазнала ця родина, стала тяжким ударом для тих, хто їх любив.
Давид також зазнавав особистих і родинних криз. В Псалмі 3 він приголомшений бунтом свого сина Авесалома. Цар Давид вирішив залишити свій дім і престол, замість того, щоб відвойовувати його (2 Сам. 15:13-23). Хоч багато хто вважав, що Бог його залишив (Пс. 3:3), Давид думав по-іншому. Він вважав Господа своїм захисником (в. 4) і відповідно звертався до Нього (в. 5). Так само чинила і Даронда. У своєму горі, коли сотні людей зібралися на похорони її чоловіка, вона м’яким і ніжним голосом заспівала пісню про довіру Богу.
Коли повідомлення лікарів невтішні, коли фінансові тягарі не полегшені, коли не вдається відновити стосунки, коли смерть забрала тих, про кого ми турбувалися, нехай ми також зуміємо промовити: “Але, Господи, – щит Ти для мене та слава моя, і мою голову Ти підіймаєш” (Пс. 3:4).
