“Ким ти хочеш стати, коли виростеш?” Ми всі чули це питання, коли були дітьми; іноді його ставили навіть у дорослому віці. Його задають із цікавості, а відповідь часто відображає мрію. З роками мої відповіді змінювалися, починаючи з бажання стати ковбоєм, а потім водієм вантажівки і солдатом. Зрештою я вступив до коледжу, прагнучи стати лікарем. Втім я не пригадую жодного випадку, щоб хтось радив прагнути “спокійного життя”, або щоб я свідомо думав про це.

Однак саме про це апостол Павло казав солунянам. По-перше, він закликав їх ще більше любити один одного і всю Божу родину (1 Сол. 4:10). Потім він надав їм загальну настанову, яка стосується всього, що б вони не робили. “[Щоб] пильно дбали жити спокійно” (в. 11). Що саме Павло мав на увазі? Він пояснив, що треба “займатися своїми справами та заробляти своїми руками”, аби сторонні люди вас поважали і ви нікого не обтяжували (1 Сол. 4:11-12). Ми не хочемо відрадити дітей від розвитку їхніх талантів або здійснення їхніх бажань, однак ми хочемо, аби вони все робили зі спокійним і лагідним духом.

Беручи до уваги світ, в якому ми живемо, слова честолюбний і спокійний здаються несумісними. Проте Писання завжди доречне, тому, можливо, треба подумати, як почати жити спокійніше.