Сідаючи в літак разом зі своїми дітьми, молода мати відчайдушно намагалася заспокоїти трирічну доньку, яка почала вередувати і плакати. Потім кричати почав її голодний чотиримісячний син.

Пасажир, який сидів поруч, швидко запропонував потримати немовля, поки Джессіка пристібне свою дочку ременем безпеки. Потім він, згадуючи, як колись був молодим татом, почав малювати з дівчинкою, поки Джессіка годувала немовля. Під час наступного сполучного рейсу цей самий чоловік знову запропонував допомогу.

Джессіка згадувала: “Я була вражена Божою допомогою. Ми б могли опинитися біля будь-кого, однак сиділи біля одного з найприємніших чоловіків, якого я коли-небудь зустрічала”.

В книзі 2 Самуїлова 9 міститься ще один приклад того, що я називаю свідомою доброзичливістю . Після смерті царя Саула і його сина Йонатана дехто очікував від Давида знищення усіх можливих претендентів на трон. Натомість він запитав: “Чи нема вже кого з Саулового дому, щоб я зробив йому Божу ласку?” (в. 3). Тоді до нього привели Мефівошета, сина Йонатана; Давид повернув йому спадщину і щиро запросив до свого столу, наче той був одним із його синів (в. 11).

Отримуючи неосяжну Божу доброту, шукаймо можливості виявити свідому доброзичливість до інших (Гал. 6:10).