Мері любила Ісуса, однак її життя було важким, справді важким. Її два сини померли, як і два внуки, що стали жертвами стрілянини. А в самої Мері стався інсульт, від якого у неї паралізувало одну сторону тіла. Однак, як тільки вона мала змогу бути на богослужінні, вона зазвичай славословила Господа словами: “Моя душа любить Ісуса. Нехай благословенне буде Ім’я Його!”

Задовго до того, як Мері почала славословити Бога, Давид написав Псалом 62. У заголовку псалма зазначається, що Давид написав його тоді, “коли був він у пустині юдейській”. Попри скрутні і навіть безнадійні обставини, Давид не впав у розпач, бо він надіявся на Бога. “Боже – Ти Бог мій, я шукаю від рання Тебе, душа моя прагне до Тебе… в країні пустельній і вимученій без води” (в. 2).

Можливо, ви перебували у складних обставинах без чіткого напрямку або належних ресурсів. Незручні ситуації можуть нас спантеличити, однак вони не повинні нас збити з вірного шляху, якщо ми тримаємося за Того, Хто нас любить (в. 4), насичує (в. 6), Хто нам допомагає (в. 8), і Чия правиця підтримує нас (в. 9). Оскільки Божа любов ліпша за життя, ми, як Мері і Давид, можемо висловити своє задоволення устами, сповненими слави і хвали Богу (вв. 4-6).