Мої друзі Роберт і Коллін вже не один десяток років живуть у щасливому шлюбі. Мені подобається спостерігати, як вони взаємодіють одне з одним. Наприклад, за столом один тільки збирається попросити масло, а інший вже його передає чи наповнює склянку в потрібний момент. Розповідаючи історії, вони по черзі закінчують речення, наче читають думки один одного.

Чудово усвідомлювати, що Бог знає і турбується про нас навіть більше, ніж будь-яка людина, яку ми знаємо і любимо. Пророк Ісая, змальовуючи стосунки між Богом і Його народом у майбутньому царстві, описує це так: “Поки покличуть, то Я відповім, – вони будуть іще говорити, а Я вже почую” (Іс. 65:24).

Але як це може бути? Є речі, за які я роками молилася, не отримуючи на це відповіді. Проте вважаю, що зростаючи у близьких стосунках із Богом і поєднуючи свої серця з Його серцем, ми можемо навчитися довіряти Його часу і турботі. Наші бажання почнуть співпадати з Божими. Коли ми молимось, то серед іншого просимо за речі, які є частиною Божого Царства, що описані в 65-му розділі Книги пророка Ісаї. Нам хочеться щоб Бог поклав кінець смутку (в. 19), дав нам безпечні оселі, ситість і плідну працю (вв. 21-23), встановив мир і гармонію в природі (в. 25). Бог повністю відповість на ці молитви, коли Його Царство прийде у всій повноті.